Моя родина – жертва тоталітарного режиму – проект учениці
Тоталітаризм -
це політичний режим, в якому здійснюється повний контроль і жорстка
регламентація з боку держави всіх сфер життєдіяльності суспільства і життя
кожної людини, забезпечений переважно силовими засобами, в тому числі і
засобами збройного насильства.
1.
Тоталітарний режим в СССР та в УРСР.
В
кінці 20 - початку 30-х років політична система Радянського Союзу, зберігаючи
зовні всі атрибути демократії, фактично перетворилася на тоталітарну, яку
дослідники називають режимом особистої влади Сталіна чи сталінщиною.
Тоталітарний
режим, базувався на цілій системі монополій: монополії більшовиків на політичну
владу, на ідеологію, на керівництво економікою.
Більшовики
усунули з політичної арени всі інші політичні партії.
Вже
з грудня 1922 р. вищий представницький орган України - з'їзд рад - став
однопартійним - більшовицьким. Відбулося зрощення комуністичної партії з
державним апаратом: ключові пости у владних структурах могли належати тільки
членам правлячої партії. Більшовики встановили повний контроль над усіма
організаціями, громадськими об'єднаннями. Опорою влади стали профспілки та
комсомол.
У
суспільстві утвердилася монополія комуністичної ідеології: істинний лише
марксизм. Значну роль у насадженні офіційної ідеології грала цензура, завдяки
якій більшовики контролювали всі засоби впливу на духовне життя - пресу, радіо,
освіту, культуру. Функції цензури виконувала спеціальне управління -
Головполітосвіти, яке співпрацювало з органами Державного політичного
управління (ДПУ).
Радянська
влада переслідувала віруючих, релігійні конфесії.
В
ході форсованої індустріалізації і насильницької суцільної колективізації.
Партійно-державний апарат встановив монопольний контроль над економічною
сферою, і став фундаментом тоталітарного режиму.
Таким
чином, в країні встановилася диктатура більшовицької партії, її органи взяли на
себе всі функції державної влади. У 1930 році XVI з'їзд ВКП (б) констатував: "Наша партія керує усіма організаціями
пролетаріату і всіма сторонами діяльності пролетарської диктатури, починаючи з
придушення класових ворогів і закінчуючи питаннями коноплі, льону, свинарства
..."
Сталінський
режим в 1930-1936 роки особлива утвердився завдяки кровопролитному упокоренню
суспільства. Різним репресіям в цей період були піддані мільйони, ще мільйони
загинули від голоду і хвороб.
2.
Моя родина – жертва тоталітарного режиму.
Моя
бабуся, Мельник Марія Петрівна 1933 року народження, в дитинстві часто
розповідала мені про своє життя, знайомила з історією нашої родини. Багато
цікавого та корисного лунало з її уст. Але на той час ті оповідки були для мене наче
казки, я слухала, та не звертала особливої уваги на них.
Через
багато років, в 10-му класі, отримавши від вчителя з історії завдання підготувати
проект на тему «Моя родина – жертва тоталітарного режиму», переді мною знову
постали бабусині розповіді.
В
одній з тих «казок» вона повідала мені про свого батька, Гудз Петра Семеновича.
«…Мені було тоді п’ять років. Все, що я пам’ятаю, це як одного дня прийшли люди
в формі, нічого не сказавши мовчки забрали тата з сім’ї. Відтоді я більше ніколи його не бачила… Мати
розповідала потім, що його репресували 1938 року…».
На
основі бабусиних слів я звернулась по додаткову інформацію до ДАХО. Там мені
було пред’явлено справу П-4763 звідки я взяла основну інформацію для проекту.
Із
документів я дізналась, що мій прадід, Гудз Петро Семенович 1893 року
народження, житель с. Свинна Михайлівського району (зараз – с. Лугове
Ярмолинецького району) звинувачувався в ряді антирадянських злочинів, за що був
репресований та розстріляний 1938 року.
Безпосередньо із протоколу допиту від 23 лютого 1938 року:
Питання: Ви наполегливо
приховували свою контрреволюційну діяльність за останні роки. Наполягаємо, і
вимагаємо від вас правдивих свідчень.
Відповідь: Так, дійсно, на
попередніх допитах я намагався приховати подробиці моєї контрреволюційної
діяльності. Я давав неправдиві свідчення про те, що мане завербував Петренко
Микита. І перш ніж дати додаткові свідчення, я хочу прояснити свою роль в
організації.
1930 року в жовтні місяці в с. Баламутівка я зустрів
Петренка Микиту. Це було в банку, де я здавав гроші по сплаті кредиту. Під час
розмови Петренко розпитував мене, як я живу і як взагалі мої справи. Я Петренко
відповів, що живу непогано. Петренко під час цієї розмови сказав мені, що в що
в Україні, люди бачачи несправедливість радянської влади, стали на шлях боротьби
з нею, в селі Баламутівка теж існує організація, мета якої скинути
радянську владу в Україні, і відновити самостійну Україну. Завдання Петренко -
залучати нових членів до організації. На пропозицію Петренка вступити до
організації я дав свою згоду. І відразу отримав від Петренка розпорядження –
залучати нових членів до організації. Надалі я почав вибирати та приводити
нових членів до організації з числа куркульсько-заможного класу та минулих
учасників Петлюрівського та Гетьманського руху. Я також передавав через
емігрантів листи в Польщу з проханнями про допомогу в організації збройного
повстання.
1931 року я був заарештований за господарські злочини.
1932 року було заарештовано декілька членів організації. Після цього я припинив
свою діяльність, боячись бути розсекреченим.
В серпні 1936 року, Петренко запросив мене до себе в
кабінет, в село Баламутівка, де він був головою сільської ради. Петренко повідомив мене, що необхідно
відновити вербувальну роботу. Приблизно в березні 1937 року, я узгодив з
Петренко, що необхідно відновлювати зв'язок з Російськими військовими
частинами, з ціллю отримання зброї. Крім цього, постало питання про
необхідність встановлювати зв'язок з Польщею.
Я розповів Петренко, що маю знайомого ветеринарного лікаря з особливого дивізіону
Проскурівського гарнізону, Петренко дав мені завдання домовитись з ним
остаточно. На початку квітня 1937 року я приїхав в Проскурів, зайшов до
військової частини з ціллю купити коней, де зустрів ветеринара. Я разом з ним
пішов до нього в квартиру з ціллю отримати зброю.
…
Так,визнаю, я повністю винен в представлених мені
звинуваченнях. Я дійсно починаючи з 1930 року до дня мого арешту був учасником
антирадянської української націоналістичної організації. Я повність виконував
всі поставлені організацією завдання:
вербував нових членів до організації; займався шкідницькою діяльністю в системі
кредитного товариства, видаючи кредити в більшості куркулям на шкоду бідному
населенню, з ціллю ослабити його в боротьбі проти радянської влади; також був керівником
контрреволюційної організації збройного
повстання проти радянської влади, для відділення України від СССР.
Вирок: Засуджений до розстрілу.
Вирок виконано в квітні 1938 року.
Завершуючи, зазначу: репресії 1930-х років це був один з
проявів тоталітарного режиму сталінщини, ще один з способів міцніше закріпити
владу за партією. Це терор, який торкнувся моєї родини.
Факти людоїдства
Немає коментарів:
Дописати коментар